Слово "вітраж" пішло від французького - "vitre" (віконне скло).
Напевно, найперші вітражі почали використовувати в храмах . Світло, проходячи крізь вітраж, офарбовується в його кольори й створює особливу емоційну атмосферу, що особливо важливо саме в храмах. Започаткувалось це приблизно в першому тисячолітті нашої ери
В 1930 році археологами при розкопках були виявлені три скляних фрагменти з зображенням Ісуса Христа . Вважається, що дата виготовлення цих фрагментів відноситься приблизно до 540 року нашої ери. Ну а самим древнім з уцілілих зразків вважається голова Христа з Вейссембургського абатства в Ельзасі, Німеччина
На початку першого тисячоліття нашої ери (Романський період) в архітектурі стало значно більше елементів, які прикрашали вітражами. І з’явилися вони знов-таки в соборах, де товсті стіни змушували робити великі вікна. Саме їх в першу чергу й стали прикрашати віражами. Найбільш типовий для того часу ансамбль із трьох вікон, що символізують Святу Трійцю. Спочатку в таких вітражах використовувався все той же рослинний орнамент із перевагою червоного й синього кольору. Поступово малюнок ускладнювався, у ньому з’явилися людські фігури.
Одна вітражна панель у Середньовіччя складалася часто із сотень шматочків скла. Потім деякі шматочки вилучалися й розписувалися матовими емалевими фарбами й повторно обпікалися. Готові шматочки скріплювалися свинцевими смужками. Вікна досягали висоти шести метрів, а деякі - були більше вісімнадцяти метрів. Для міцності такі великі вікна ділили на панелі площею не більше декількох квадратних дециметрів, які прикріплювалися до розташованих зовні металевих ґрат. На середньовічному Сході теж робили вітражі. Східні вітражі збирали з окремих шматочків скла, які скріплювалися між собою розчином (у тому числі цементним).
Наприкінці дев’ятнадцятого століття Джон Ла Фарж і Луїс Тіффані стали навмисно досягати неоднорідності скла. Сучасне вітражне скло виходить у результаті використання безлічі різноманітних технологій. Скло може бути прозорим і глухим, однорідного кольору й сумішшю різних кольорів і відтінків одного кольору , гладким і з різноманітною фактурою.
До нас вітражі прийшли з Європи й їх застосування їхнє почалося значно пізніше. Але, так само як і в Європі, їх встановлювали в основному в церквах. Пізніше їх стали застосовувати й для декоративного оформлення внутрішніх інтер’єрів приватних будинків. Треба сказати, що вітражі в нас ніколи широко не застосовувалися, оскільки вітраж за всіх часів був виробом дорогим. Неприступність вітражів для широких верств населення при гострому бажанні їхньому все-таки мати, наприклад, у радянський період привела до появи різних технологій-замінників.
